Пархомець Вадим, 9 клас, Обласний науковий ліцей м.Рівне

Вчитель, що надихнув на написання есе - Бондарець Олександрович Іванович

«1000 днів війни. Мій шлях»

Перший день був найважчим, в нас з мамою почалася паніка, але ми з мамою швидко зібрали речі і поїхали до бабусі. В бабусі нам було спокійніше, але ми переживали за нашого тата, який в мене військовий. Коли була перша повітряна тривога, ми дуже полякалися і побігли в підвал. Ми побули в бабусі до 6 березня і поїхали в Польщу. Ми зіткнулися там з проблемами нестачі грошей, тому що поміняли занадто мало злотих. Навчання в школі з початком повномаштабного вторгнення припинилося, але потім воно відновилося в дистанційній формі. Але потім мамі на роботі дали допомогу і жити стало легше. Після того, як ми переїхали в нову квартиру, до нас приїхала мамина колега по роботі зі своїми дітьми.

В Україну ми повернулися 7 червня і нарешті я побачився з татом і з своїми друзями. Навчання почалося в очній формі, повітряні тривоги переривали наше навчання. З  часом ми почали менше боятися повітряну тривогу.

Але одне, що я зрозумів, що український народ ніколи ще не був настільки згуртованим. Всі чоловіки, які пішли в тер-оборону або в лави ЗСУ, які боронили нашу землю попри все, не боялися смерті і показали нашу незламну волю.