Юденкова Марія

8-а клас, Дніпровський ліцей №42 Дніпровської міської ради

Вчителька, що надихнула на написання – Шапошник Світлана Петрівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Напевно, кожна людина у світі дивилася фільми про супергероїв, кожному хотілося бути схожим на свого фаворита.

Ще два роки тому, коли я ходила в кіно, думала, що справжні супергерої існують тільки у фільмах, Тоді мені дуже хотілося бути схожою на Чорну Пантеру. Але сьогодні розумію, що справжні супергерої - це українці та українки, які володіють фантастичною силою незламного духу.

Суперсила знаходиться у крові кожного українця, тому споконвіку наші герої не забуваються, кожна людина пам'ятає про них навіть сьогодні. Незламний дух допомагає кожному з нас здійснювати в небезпечних умовах героїчні самовіддані вчинки! Наприклад, наш шкільний вчитель Ярослав Олексійович, який нещодавно сидів за вчительським столом і перевіряв зошити, навчав нас, планував своє життя, уже два роки захищає нашу неньку Україну від ворогів. Я безмежно пишаюсь, що знайома з такою відважною людиною. Він і є супергерой сьогодення! Щоразу, коли ми збираємо посилки для ЗСУ, то кладемо для нашого Ярослава Олексійовича багато листівок із побажаннями найскорішої Перемоги! Ці послання надають йому сил для боротьби.

У складний час кожен українець почав робити надзвичайні справи, які приносять велику користь.

Одні стали волонтерами, інші рятують тварин, хтось допомагає біженцям, а хтось куховарить для ЗСУ. Кожен став проявляти свою суперсилу та допомагати там, де це необхідно.

Для всіх українців війна поставила час на паузу. До прикладу, ми з моєю танцювальною командою займалися в темній, холодній залі під ліхтариками наших телефонів. Складалось враження, що ми всередині фільму. Зима взагалі була дуже складною, тому що були відключення світла й сильний мороз, але в темні часи завжди видно світлих людей, тому ми не здавалися й робили окопні свічки для наших військових. А вдома біля свічок мріяли про таку бажану Перемогу. Я завжди приносила пакунки їжі, свічки, листівки до нашої школи, з матусею донатили на одяг та ліки для військових. Я справжня українка, хоч іще маленька, але вже сильна й незалежна. Це було складно, але ми долаємо всі труднощі, об'єднавши зусилля.

За декілька років я обов'язково напишу книгу про нашу рідну Україну! Читаючи, наші спадкоємці будуть згадувати подвиги славетних героїв та брати їх за приклад. Кожен обере собі свій ідеал та буде намагатися бути схожим на нього. Нащадки захищатимуть Україну та стоятимуть горою за неї. Українці – це незвичайні люди, які творять дива завдяки своїй відданості Батьківщині! Я дуже пишаюся тим, що я українка, пишаюся нашими традиціями та історією нашої країни, надзвичайними подвигами українського народу. Україна завжди буде в моєму серці, я завжди буду українкою і частиною своєї великої держави. Разом із нею подолаю всі складні шляхи та перешкоди, ми будемо творити свій переможний шлях разом. Незламність духу й сила української нації полягає в тому, що кожна людина має свою справжню суперсилу, яку використовує на користь Батьківщині. Український народ - це одне ціле, яке ніколи не зламає жодне зло нашого світу. Ми завжди будемо триматися разом і не покинемо рідної землі. А якщо й покинемо, то коріння українського народу проросте на інших землях, але не змінить свого коду незламності.

І ще одне,

Марвел - це, звісно, круто, але тільки українки вміють збивати дрони банкою огірків.