Бартко Михайло, учень 10 класу Дрогобицького механіко-технологічного фахового коледжу

Вчитель, що надихнув на написання есе - Яцків Роксолана Богданівна

Моя Україна майбутнього

«Україна – це вічність, не тільки сьогоднішня, але передусім майбутня й минула»,— такої думки про Україну український політичний та військовий діяч Ярослав Стецько. Майбутнє – непередбачувана гавань, ми пливемо тут у часі зі спогадами про минуле та мріями про краще завтра.

Моя Україна має багатовікову історію та має величезний потенціал країни, яка не тільки виходить із тіні минулого, але й завойовує визнання та прихильність світу.

Уявімо майбутню Україну в країні, де кожен громадянин є творцем свого успіху. На основі цього майбутнього лежить освіта – сучасна, доступна та відкрита для всіх. У нашій країні розвивається система, яка дає можливість кожній дитині реалізувати потенціал і отримувати знання, які не лише знижують потреби ринку праці, а й сприяють розвитку критичного мислення та креативності.

Одним із ключових аспектів майбутнього є охорона та розвиток культурної спадщини. Українська культура – ​​це скарбниця багатого розмаїття та глибини. Це джерело натхнення для сучасних митців, а його музеї та театри є місцями, де кожен може насолодитися багатою національною спадщиною.

Моя майбутня Україна – це країна, яка приймає виклики глобалізації та співпрацює з іншими країнами у сфері науки, технологій та культури. Україна активно співпрацює з міжнародними організаціями, на рівних взаємодіє з партнерами з усього світу, сприяє розвитку міжнародної спільноти.

Моя Україна майбутнього — це країна, якою я пишаюся, країна, яка привертає своєю красою та можливостями. І хоча майбутнє завжди невизначене, я вірю, що моя Україна здатна подолати виклики та побудувати яскраве та процвітаюче майбутнє для своїх громадян.

Моя Україна – це моє коріння, моя ідентичність і джерело нескінченної любові. Країна є невичерпним джерелом історії, культури та неповторної краси. Усюди на цій землі я відчував себе частиною великої подорожі в часі, яка охопила століття.

Коли я думаю про свою Україну, то перше, що спадає на думку, це розмаїття кольорів. Від засніжених Карпат до золотих полів Полісся, від блакитних вод Криму до червоного граніту Карпат – це справжній панорамний шедевр. Моя Україна – це країна, де сама природа дивує своєю красою.

Звичайно, краса України полягає не лише в її природній красі, а й в історії, якою пронизаний кожен камінь, арка та візерунок української вишивки. Вплітаючись у приголомшливу картину подій від козацьких часів до наших днів, вони розповідають історію країни, її боротьби та перемог. Історія України – як дбайливо виткана вишивка, кожна ниточка якої – окремий етап нашого становлення.

Але найцінніше надбання України – це її люди. Вони розумні, пристрасні, віддані та наполегливі та є справжнім джерелом сили для країни. Українці вміють підтримувати один одного у важкі часи, разом радіти щасливим моментам, разом будувати майбутнє. Їхні серця б'ються в ритмі злагоди та взаємодопомоги.

Мова – це ще один невід’ємний аспект моєї України. Українська – це більше, ніж засіб спілкування, це наша душа, що відображає віру, традицію та гордість. Всупереч плину часу вона побудувала місто звуків, у якому кожне слово було як окрема пісня, над якою майорить прапор.

Моя українська – це ще й кулінарний колорит. Смак борщу, вареників і сала – це наша кулінарна спадщина, яка передається з покоління в покоління. Тут кожна страва – це частинка історії, культурного багатства та сімейного тепла.

Де б я не був, я завжди повертаюся думками до рідного краю – України. Ця країна навчила мене бути сильним, любити свою батьківщину і дбати про те, щоб її краса й надалі була гідною кожного покоління.