Осьмак Вадим

9 клас, Плосківський ліцей Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області

Вчителька, що надихнула на написання – Малаш Людмила Вікторівна

Чому бути українцем - це моя суперсила?

На мою думку, бути українцем, який кохає свою державу - це велика честь. Велика честь, що ти просто можеш носити вишиванку, співати українські пісні та, зрештою, просто розмовляти нашою солов’їною українською мовою. На жаль, за все це Україна платила і платить кров’ю своїх синів та дочок.

Важко не пишатися нашими родючими землями, тим, що можемо забезпечити половину світу зерном.

А які ж пречудові наші курортні місця! Високі Карпати, старовинні замки, наше бурхливе Чорне море! Лише завдяки ним можна пишатися нашою ненькою. А чого варта відома на весь світ українська національна кухня: знаменитий духмяний борщ, пухнасті пампушки, бокасті вареники! Вони займають окреме місце у серці кожного українця.

Особисто я люблю в Україні її неозорі краєвиди. Безмежні поля соняшників та пшениці, старовинні будівлі, фортеці, які бережуть історію не одного століття.

Але найбільше я пишаюся нашою різноманітною давньою культурою, особливою символікою: вербою, калиною, чорнобривцями, маком... Я не можу уявити Україну без цих рослин. Не можливо не згадати майстрів українського слова, наших великих письменників та поетів: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Ольгу Кобилянську… Важко всіх перерахувати, і всі вони є національною гордістю України.

Особливої уваги вартий український фольклор. Напевно, на кожну життєву ситуацію знайдеться відповідне прислів’я чи приказка, по піснях же можна вивчати історію країни, заглибитись в неї, аби зрозуміти, душу народу.

А, безпосередньо, історія України!

Чомусь так склалося, не можу сказати чому, що над нашою землею завжди нависають чорні хмари, які постійно заважають Україні насолоджуватися сонячним промінням. Якби ці хмари були природніми хмарами, а не хмарами з кровожерливих вбивць, які весь час хочуть заграбастати українську землю, позбавити її працьовитий народ єдності та суверенітету.

Не минуло жодного століття, щоб в Україні не було війн або територіальних суперечок. Ось і зараз Україна знову бореться за право на існування, за право носити свою барвисту вишиванку, співати свої мелодійні пісні, розмовляти рідною мовою, та, зрештою, просто вільно ходити по українській землі.

Але маємо впевненість, що подолаємо ці перешкоди, як долали їх наші співвітчизники раніше!

Отже, я переконаний, що

суперсила кожного українця - це любов до України, наше козацьке коріння, наше, століттями вистраждане і загартоване у боротьбі, прагнення свободи!

Закінчити свої роздуми хочу словами неперевершеної Ліни Костенко: «А ви думали, що Україна так просто? Україна — це супер! Україна — це ексклюзив! По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни!»