Цуркан Поліна, учениця 9 класу Чистоводненської гімназії з дошкільним відділенням Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області

Вчитель, що надихнув на написання есе: Нікора Марина Сергіївна

«Чому бути українкою– це моя суперсила»

Я — українка. Я народилася і виросла в Україні. Мої батьки, бабусі, дідусі, прабабусі та прадідусі були українцями. І це велика честь для мене продовжувати український рід. Наша рідна Україна звісно не найбільша у світі, але надзвичайно міцна, дружня, весела, незламна, щира та незалежна. Україна — вільна та демократична держава. Вона має багату історію якою може пишатися. Дуже багато горя спіткало нашу неньку, але вона їх подолала і надалі буде долати всі труднощі на своєму шляху. І хоч зараз і важкі часи в Україні, але я вірю в нашу перемогу і в наших захисників. Тому я пишаюся що я є частинкою цього міцного та незламного народу.             

Україна сповнена надзвичайними традиціями, які не зрівняються з жодними іншими традиціями. Вони є неймовірно унікальними й найбільшим скарбом України. Вони йдуть до нас з прадавніх часів, з покоління в покоління і надалі будуть передаватися нашим нащадкам.

Століттями чужинці намагалися захопити Україну, але в кінці вони зазнавали поразки й відчували нашу силу та міць. Тому наша країна є тою, ким треба пишатися.

Україні притаманні надзвичайно неперевершені краєвиди та творіння природи. Звичайнісінька українська природа є набагато гарнішою та фантастичнішою ніж будь-де: високі гори, густі ліси, широкополі лани, чисті озера та річки, просторі поля та степи, мальовничі села та містечка.

Є багато місць для подорожей та відпочинку: гори й моря. А в деяких великих країнах немає ні одного, ні другого. Неймовірні міста України, які варто відвідати кожному. Так як вони всі такі різні, але водночас такі схожі. Кожне місто як окрема країна має свої окремі звичаї або свій діалект. Українська мова — надзвичайно чиста, мелодійна, дзвінка, співуча, милозвучна, неперевершена, соловїна і ще тисячу слів можна сказати на її адрес.

Україна — незламна країна, яка ніколи не підкориться ворогу. І навіть в такий важкий для України час ми є вільним, дружнім, життєрадісним і людяним народом. Тому що ми підтримуємо, допомагаємо один одному, піднімаємо настрій завдяки нашим українським пісням та не здаємося. Наразі в Україні є багато волонтерів й волонтерських організацій які допомагають військовим, людям які втратили свої домівки, людям похилого віку, дітям та тваринам. Збирають кошти на ЗСУ. Тай звичайні люди теж залучаються допомагати військовим (передавати їжу, донатити), людям які втратили або покинули свої домівки через військові дії, жертвують усім чим можуть аби чимось допомогти своїй країні. Приклад з мого життя: торік ми всим  селом збирали волонтерську допомогу військовим хто чим зміг, тим і допомагав. Моя родина неодноразово донатили на допомогу військовим та постраждалим у війні. В школі ми проводимо збір пластмасових кришечок, які здаємо на переробку, а виручені кошти передаємо на потреби ЗСУ. Беру участь у благодійних ярмарках, які ми проводимо у школі, всі зібрані кошти передаємо нашим захисникам. Звісно це лише невеличка допомога, але ж це краще, аніж сидіти і нічого не робити. І якщо кожен українець зробить хоча б одну маленьку справу в допомогу Україні, це вже буде великий крок до перемоги — нашої перемоги. Допомога один одному, підтримка — це і є дух незламності українського козацького народу.

Хоча в цьому на перший погляд ідеальному народі є люди, які не зовсім розуміють що вони українці. Я не розумію їхньої логіки, вони народилися, виросли та живуть в Україні, але маючи досить зрілий вік підтримують сторону агресора. І вважають, що країна агресор вчиняє правильно або просто не розуміють їхньої провини, хоча ці люди навіть в свої очі не бачили війну, або навіть військовий який жертвує своїм життям аби захистити Україну розмовляє мовою ворога. Для мене це незрозуміло... Я вважаю, що ці люди не гідні називатися українцями. Не соромлюсь в очі казати.

А також люди, які виїжджають з країни в пошуках ліпших умов і це не стосується тих людей, які виїхали, щоб вберегти життя. Тому що деякі люди виїжджають і назавжди залишаються жити в іншій країні: «Нема на світі України, немає другого Дніпра, а ви претеся на чужину шукати доброго добра». Ці рядки Тараса Шевченка чудову підкреслюють тих людей, які зрадили Україну. Як на мене це не відповідає поведінці справжнього патріота своєї країни. Це те саме що зрадити свою родину. Але є люди, які виїхавши з України, допомагають та підтримують нашу неньку Україну. Я впевнена в тому, що людей які допомагають все ж таки більше. Завдяки патріотам ми переможемо.

Здолає клятих ворогів,Моя рідненька Батьківщина,І запанує на весь Світ,Квітуча ненька -Україна. -

писав Олександр Кобиляков. Ці рядочки обовязково стануть дійсністю і запанує мир в Україні.

Я пишаюся тим що я українка і гордо про це говорю. І це найбільша моя суперсила.