Куява Каміла, учениця 11 класу Боблівського ліцею ім. О.С.Панасюка

Вчитель, що надихнув на написання есе - Кривенко Марина Віталіївна

Моя Україна майбутнього

Ніколи не могла й подумати, що слово «мир» стане сакральне для кожного українця… Здавалося б така банальна фраза «мир в усьому світі» стане такою бажаною мрією. Мирне чисте небо стало найбажанішим мільйонам українців. І це не міфічне явище, а просто небесна блакить, не пошматована ворожими ракетами та авіацією. Неможливо словами передати те, як халатно та безглуздо ми відносилися до спокійного життя.

До повномасштабного вторгнення ми мріяли про масу неважливих та дріб’язкових речей. На першому місці в кожного з нас були якісь матеріальні цінності, про які вже сьогодні ми й забули. Хто може зрозуміти цінність того, що є в нас саме собою? Отак і з миром.

Він був, а цінності в нашому суспільстві не мав. Чим більше проходило років після страхіття Другої світової війни, тим менше і менше ставало людей, які б по справжньому цінували героїчний вчинок наших предків задля того, щоб здобути для нас омріяний мир. Після початку війни, я, особисто для себе, розставила пріоритети в кардинально іншому порядку.

Я щиро вірю, що на моїй землі настане довгоочікуваний мир. Україна довго буде оговтуватись після війни. Ми усі гірко будемо оплакувати усіх, хто загинув під час цієї війни.

В моїх мріях я бачу квітучу країну, яка після перемоги зможе повстати з руїн. Я хочу жити в успішній країні, де влада буде думати про добробут своїх громадян. В країні, де розум і освіченість буде гідно оцінено. В країні, де кожна творча особистість зможе себе реалізувати, не боячись якогось осуду з боку суспільства.

Я вірю в те, що наше суспільство зможе бути толерантним та стриманим. Кожен українець буде відчувати себе потрібним та реалізованим. Я вірю, що ми – це ті люди, від яких залежить наше спільне майбутнє.

В кожного з нас є той потенціал і той внутрішній стержень, який здатний бути тою рушійною силою, яка може дати наступним поколінням щасливе, квітуче та мирне майбутнє в нашій Україні! Я щиро сподіваюся на те, що кожен з нас ніколи не забуде, якою дорогою ціною ми заплатили за мир.

Кожен герой, який зберіг наші життя, увійде в національну пам'ять не на роки чи десятиліття, а на віки!

Це все буде потім… Найперше настане перемога. І перше, що я зроблю після перемоги – затихну… Вшаную своїм мовчанням кожного і кожну, хто не дочекався цього знаменного дня. А потім, зведу свої очі, наповнені слізьми до неба, і насолоджусь тишею… Це буде мирна та щаслива тиша, яка буде символізувати МИР. Наш довгоочікуваний мир, який не буде бан6альним абстрактним словом, а важкий, омитий слізьми і кров’ю, безцінний мир! Це все буде!