Нічний гуркіт дронів-камікадзе розриває тишу Оболоні. Один із «шахедів» влучає за три під’їзди від квартири київського гіда Тетяни Литвин. Вікна здригаються, двір засипаний уламками скла. Люди вибігають у коридори та на вулицю. Для мешканців це чергове випробування, для неї — ще одна безсонна ніч війни. Та вже наступного ранку, наче всупереч цій реальності, Тетяна виходить на роботу. Дві екскурсії — групова та індивідуальна.

«Війна навчила відрізняти справжній страх від умовного, — каже вона. — Якщо вночі може впасти ракета — це справжнє. А от страх, що ти щось забудеш чи скажеш не так, — він більше не має ваги».

За освітою Литвин — історик-культуролог. Колись писала кандидатську, працювала на телебаченні. Але справжнім покликанням стали екскурсії Києвом. Спочатку — як підробіток, «на вихідних». Після 24 лютого 2022-го це вже своя справа.

«Я пережила евакуацію до Ірпеня, а потім у Швецію. Повернулася, коли зрозуміла: страх відступив. Залишилось тільки бажання ділитися Києвом».

Її маршрути — це не лише класичні архітектурні пам’ятки. Литвин говорить про те, що десятиліттями замовчувалось: Батурин, Голодомор, справжнє обличчя гетьмана Мазепи.

«Нам роками повторювали, що Мазепа — зрадник. Але це був європейський вибір для України. І досі у Києві немає йому пам’ятника», — пояснює вона туристам.

Така подача резонує. Особливо у час війни, коли люди шукають коріння і відповіді.

Перші відео у соцмережах перетворили її на впізнавану гіда-блогерку. Люди приходять «з інтернету» на реальні тури. А ті, хто виїхав за кордон, пишуть: хочемо онлайн-екскурсію, щоб знову побачити Поділ чи Зелений театр. «Є попит від діаспори. Люди сумують за Києвом і готові “купувати місто на відстані”», — каже Тетяна.

Головна «фішка»   — баланс між гумором і серйозною історією. Вона може жартувати під час розповіді про магдебурзьке право, але потім перемикнути увагу на драматичні події монголо-татарської навали чи більшовицьких репресій.

У Києві тривають обстріли, але й далі будуються нові маршрути та відновлюються історичні об’єкти. Для Тетяни це — ознака того, що життя продовжується. «Мої екскурсії — це не тільки про минуле. Це спосіб показати, що Київ живе, попри все. І ми разом із ним», — каже вона.