У час, коли здається, що зникає саме відчуття майбутнього, музика є тим простором, де народжується опір і сенс. Для Анни Гадецької, музикознавиці та співзасновниці Open Opera Ukraine, саме барокова спадщина стала опорою у перші дні вторгнення. Давні співи — прості й багатоголосі — нагадали: навіть у століттях війни й вигнання люди знаходили спосіб творити. 

Ще у 2017 році Open Opera Ukraine поставила собі за мету повернути на сцену барокові опери — жанр, що майже не існував в Україні. У давніх сюжетах команда шукала відповіді на сучасні питання. 

Від постановок одразу відгалузилася освітня програма: майстер-класи із закордонними музикантами про те, який зміст відкриває барокова поетика. Це сформувало нове коло слухачів. Так 2018 року народився аматорський колектив «Бах хор», який перетворився на окрему потужну спільноту. Тут люди різного рівня підготовки відчули, що барокова музика може бути не чужою, а їхнім власним голосом.

Згодом, у 2020-му, з’явився другий хор — «Голосні». Він об’єднав більш різнорідну аудиторію за віком і інтересами, не обмежуючись лише бароко. Ці колективи довели: давня музика здатна виходити за академічні рамки й ставати інструментом самоідентифікації.

У 2019 році виникла лабораторія «Музика сакра Україна», яка відкриває та виконує ранню сакральну музику — партесні співи, канти, псальми. Саме тут повертають імена українських композиторів, привласнених росією: Миколи Дилецького, Максима Березовського, Андрія Рачинського. 

Війна парадоксально відкрила двері для міжнародної репрезентації України. Вперше українська барокова музика прозвучала на найпрестижніших фестивалях давньої музики — від Утрехта до Брюгге. Диск із «Воскресенським каноном» Дилецького, записаний уже під час вторгнення, приніс Open Opera Ukraine нагороду REMA Awards. Це стало актом культурної дипломатії: світ почав сприймати Україну не лише як поле бою, а як джерело унікальної музики, гідної рівня Баха чи Монтеверді.

У 2023 році, під час війни, у Києві виник новий фестиваль — Kyiv Baroque Fest. Він зібрав зіркових музикантів світового рівня, які приїхали до столиці попри небезпеку. Їхня присутність стала актом солідарності: після виступів вони розповідали світу про побачене в Україні й ставали амбасадорами нашої культури.

Для Анни Гадецької музика сьогодні — це зброя й опір. Вона підкреслює: мистецтво не може існувати в «бульбашці». Воно має прямо реагувати на катастрофи й давати мову для переживання травм. Тому завдання українських музикантів — сміливо заявляти про себе, відвойовувати своє місце в європейській культурній карті й формувати нову історію, де звучатиме голос України.