Я з селища Райського, Дружківка. Мені 58 років. 

24 лютого поїхав на роботу, ну і почалася війна: почали ракети літати, вибухи. Усіх розвезли по домам.

Труднощі у мене були фінансові, в основному. З ліками були проблеми: у жінки цукровий діабет, було важко знайти їй таблетки. Ми або самі виписували по інтернету, або нам допомагали знайомі - висилали з Дніпра, або донька присилала.  

Саме страшне, що мирні мешканці гинуть, діти гинуть.

Діти виїхали. Всі роз’їхалися. Ми з жінкою живемо там, де і жили. Тут взагалі роботи немає, а я на пенсії. Пенсію платять.

Думаю, війна закінчиться не скоро. Може, коли в росії влада зміниться. Хочеться мирного майбутнього, щоб діти повернулися додому.