Окупація, нестача продуктів, відсутність зв'язку, жах від колон танків проїзджаючих по вулиці, служба тата під Авдіївкою, його тяжке поранення, лікарні за лікарнями, інвалідність тата, постійні обстріли громади та селища - все це бачили очі дитини. 

Ми спали, прокинулись від дуже гучних вибухів та спалахів, бо з під нашого кордону летіли ракети, гради і т.д. Дитина сама все побачила, почула і зрозуміла. Дуже злякалась.

Дізнались, що тато тяжко поранений, не може говорити, пити і їсти. У всіх проблемах впоратись самостійно неможливо, особливо коли кожен день чуєш про майбутній наступ на Сумщину. Нестача продуктів, медикаментів, гігієни.