«У онуків був намет, і ми до вересня залишалися в лісі»

Ми поїхали з Мар'їнки, коли почали бомбити. Це було ввечері 11 липня 2014 року. Страшно. Адже ми не знали, куди бігти і що робити.

Спочатку поїхали в бік Маріуполя, діти були у відпустці на морі. Куди нам їхати? Доїхали до села Богоявленка і там зупинилися в посадці. У онуків був намет, і ми до вересня залишалися в лісі. А коли почалися дощі і стало холодно, ми почали шукати, де жити.

Внучка поїхала спочатку до Києва, потім до Дніпра. А ми залишилися в посадці, в Богоявленці знайшли будинок. Будинок був старий, добре, що вода була у дворі.

Ми жили в Богоявленці до листопада 2020 року. Вдома була "червона зона", не можна було вибратися. Наш будинок постраждав. Був пошкоджений дах, вилетіли вікна, двері. Ми більше не могли сидіти в Богоявленці, а вдома тривали обстріли. Ми повернулися, але досі немає такого дня, щоб не стріляли. Це кошмар.