Марина Геннадіївна з чоловіком виховують п’ятьох дітей. У перші дні повномасштабної війни їй здавалося, що до них війна не добереться, проте вже за кілька днів Гуляйполе опинилося на лінії вогню. Героїня пригадує, що до кінця лютого місцеві жителі продовжували безпечно займатися домашніми справами й не зважали на обстріли, але з кожним днем ставало все небезпечніше. Вона була шокована, коли побачила зруйноване місто. З оптимізмом дивиться у майбутнє й впевнена, що після закінчення війни життя в Україні зміниться на краще.
.png "Імена")
