Сагаровський Михайло, 17 років, Комунальний заклад «Близнюківський ліцей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області»

Що таке війна? І я не про війну між своїми почуттями та агресію в школі, а про справжню війну, бойові дії, які вплинули на кожного громадянина нашої країни. Війна для мене почалася ще в кінці 2013 року, з початком Євромайдану. Це був гарний осінній день. Гарний, та не для студентів, які стояли на Майдані Незалежності того вечора.

Тоді мені було всього дев’ять років, та я добре запам’ятав сюжет у новинах про те, як спецпідрозділ МВС України ,,Беркут” взяв протестувальників в оточення та лупцював їх кийками. А далі закипіло, зашуміло, загуло…

Почалася війна між двома епохами: режимом Януковича та ,,нової” України. Після створення штабу національного супротиву 1 грудня 2013 року історія нашої країни поділилась на ,,до” та ,,після”.

Країна отямилася лише навесні 2014 року, коли замість квітучих кущів калини з’явилися воронки від мінометів.

Кожен разу відчував біль, коли чув з екрана телевізора: ,,Сепаратисти обстріляли позиції ЗСУ”. У той час я уже повністю усвідомив, що йде війна, реальна війна… І весь той жах, про який ми чули лише з книг і розповідей ветеранів, тепер був поряд із нами.

Все частіше я став бачити потяги з військовим обладнанням, зброєю, танками, БТР…

Потім бої, запеклі бої… Донецький аеропорт… Ця подія стала своєрідним символом нескореності, показала незламний дух українських військових. Україна дізналася про людей, що міцніші за бетон. Вони стали справжніми янголами для нашої держави, які оберігали нас від так званих ,,Республік”.

Мир! Миру! Сьогодні цього бажаємо всі ми. Ми хочемо чути не свист куль, а цвіркотіння коників. Щоб люди, замість темного підвалу, були серед духмяних і квітучих трав.

Щоб високо у небі завжди літали журавлі й видзвонювали налиті сонцем колоски… Щоб наші воїни, які й зараз стоять по шию в окопах, захищаючи нашу територіальну цілісність, обіймали вдома своїх батьків, коханих, дітей, рідних; будували будинки; садили дерева… Я вірю, що, не дивлячись на складний історичний шлях, численні втрати і випробування, Україна зможе зацвісти буйним цвітом і буде вражати всіх своєю могутністю. Слава Україні!