Оксана Григорівна до останнього не вірила, що почалася війна. Під час сильних обстрілів з усіма, хто жив на вулиці, доводилося ховатися в одному підвалі та кілька днів сидіти там без світла та їжі. За останні сім років було зруйновано багато будинків, а значна частина городян виїхала в безпечне місце.