Ольга Доценко, Садово-паркове господарство, СПГ-135, ВСП «Львівський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування»

Вчитель, що надихнув на написання есе - Кукла Наталія Василівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Повномасштабна війна, яка розпочалася в Україні у 2022 році, змінила життя мільйонів людей. Ми всі по-різному переживаємо цей досвід: хтось втратив дім, хтось рідних, хтось себе. Але навіть у найтемніші часи з’являються ті, хто своєю працею нагадує: ми ще люди.

Для мене справжнім прикладом сили допомоги стала історія волонтерів, які евакуюють тварин із прифронтових районів Харківщини. Однією з найяскравіших подій, яка наочно демонструє, що таке сила допомоги, є діяльність громадської організації «Порятунок тварин Харків». Це не одноразова акція, а постійна ініціатива, що триває вже понад три роки і стала символом людяності у найтемніші часи. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України у 2022 році Харківська область зазнала інтенсивних обстрілів. Цивільне населення масово евакуйовувалося, але часто тварини залишалися — не через байдужість, а через неможливість їх вивезти. Часто люди втікали в екстрених умовах, не маючи змоги забрати навіть документи. У таких умовах тисячі домашніх улюбленців залишилися самі — без захисту, без їжі, без надії. І саме тоді з’явилися ті, хто вирішив: жодне життя не має бути забутим.

Організація «Порятунок тварин Харків» існує вже декілька років, і за час повномасштабної війни її волонтери врятували понад 22 тисячі тварин. Собаки, коти, іноді навіть птахи й дрібні гризуни — усіх забирали з територій, де тривали обстріли або вже точилися бої. Волонтери працювали під звуки артилерії, часто на межі життя і смерті. Та попри небезпеку, вони продовжували свою місію. Це не просто допомога — це приклад безмежної відданості справі .У 2023 році організація відкрила Центр порятунку тварин у Харкові — сучасну установу, де тварини отримують лікування, вакцинацію, стерилізацію, психологічну адаптацію, догляд. Тут вони можуть відновитися після травм, фізичних і психологічних, а потім — знайти новий дім в Україні чи за кордоном. Центр працює на повну потужність і кожен врятований хвостик — це ще одне підтвердження, що навіть у розпал війни людяність існує.

Ці події не були б такими важливими без конкретних історій, які зворушують до глибини душі. Наприклад, Наталія з міста Куп’янськ залишилася під обстрілами разом із чотирма собаками — однією власною і трьома, яких покинули сусіди. Вона щодня готувала їм їжу з тушонки та рису, отриманих на складі гуманітарної допомоги. Її вчинок доводить, що допомога — це не завжди великі ресурси, а насамперед серце, яке не може залишатися байдужим. Ще одна історія — Світлани з села Новоосинове. Після загибелі її сусідки під час обстрілу на вулиці залишилося цуценя — п’ятимісячний Тайсон. Світлана, попри те що вже доглядала за десятком тварин, забрала його. Але згодом зрозуміла, що не в змозі дати йому належний догляд і звернулася до волонтерів. Вони приїхали, провели первинний огляд, надали допомогу і забрали Тайсона до Центру, де для нього знайшли нову родину.

Ці приклади — лише невелика частина з тисяч історій. Волонтери організації щодня стикаються з новими викликами. Іноді доводиться працювати в селах, де немає зв’язку, іноді — вести переговори з людьми, які відмовляються залишати своїх улюбленців. Часто буває, що евакуація тварин супроводжується евакуацією людей, адже через тварин волонтери дізнаються про місцевих мешканців, які ще залишилися в зоні небезпеки.

Важливо підкреслити, що ці історії — це не лише про тварин. Це про нас — про українців, які не втратили здатність співчувати. У світі, де війна стирає межі між добром і злом, саме допомога стає орієнтиром. Вона дає змогу зберегти моральні принципи, підтримати одне одного і не опустити рук. У цьому й полягає справжня сила допомоги.

Можливо, у масштабах війни врятоване кошеня чи собака — це крапля в морі. Але для цієї тварини — це цілий всесвіт. А для людей, які допомагають — це спосіб зберегти людяність у нелюдських обставинах. Ці події змінюють не тільки долі тварин, а й серця людей. Вони стають сильнішими, відчувають себе частиною великої справи, що несе світло туди, де темрява. Саме тому сила допомоги — це подія, що змінює все. Вона не обмежується окремою історією чи регіоном. Це загальноукраїнський феномен, який об'єднує тисячі людей у спільному бажанні захистити життя — будь-яке життя. І поки є ті, хто рятує, годує, лікує, перевозить, — Україна не втратить себе. Навіть у найстрашніші часи. Герої таких історій не залишаються у підручниках історії, але їх відчуває кожен, хто стикався з ними. І в цьому — велич допомоги. Вона змінює не лише життя тварин, а й людей. Формує нові цінності. Об’єднує тих, хто ніколи не зустрічався раніше, але має спільну мету — захистити життя. Допомога — це те, що тримає Україну сьогодні. Це вчинки, іноді невидимі для загалу, але надзвичайно важливі. Поки є ті, хто допомагає — ми вистоїмо. Бо наша сила — не тільки в зброї, а й у здатності залишатися людьми.