Сеітхалілова Ксенія, учениця 9 класу Комунального закладу "Харківський ліцей №8 Харківської міської ради"

Вчителі, що надихнули на написання есе - Палванова Ірина Сергіївна, Гутник Юлія Анатоліївна

Війна. Моя історія

24 лютого 2022 року…. Зараз з батьками я живу поблизу кордону з Кримом… Сьогодні моє життя змінилося… Але не тільки моє, а й усіх українців… Ранок… Третя година ночі… Небо червоне від вибухів… Чутно, як стріляють. Спочатку я навіть нічого не зрозумію, що сталося… Батьки збентежені… Ніхто нічого не може пояснити….

Діставши телефон, я бачу декілька пропущених дзвінків та повідомлень від подруги та друзів. Всі вони кажуть та пишуть, що розпочалась війна. Як? Чому? Зараз?!! Я цьому не вірю, йду до батьків… Тоді в мене пішли мурахи по шкірі…

…Через декілька годин ми бачимо, як у наше селище заходять російські війська, у великій кількості починається їх рух по трасі у бік Мелітополя. У сусідньому селищі ракета зруйнувала декілька хатин. Люди в паніці… Вони намагаються виїхати з домівок на автівках, але російські військові починають обстріл.

Мама телефонує братові, який служить у Харківській військовій академії… Він каже, що у Харкові також багато вибухів. Це - війна! Ми збираємо речі, але виїжджати надто небезпечно. Тому ми мусимо залишатися вдома.

03 березня 2022 року… Перший тиждень війни… Важка небезпечна окупація…У нас вимкнули світло … Зник мобільний звʼязок… Ми намагаємося знайти інтернет та дізнатися новини…

Червень 2022 року… Пройшло декілька місяців…Таке відчуття, що начебто життя зупинилося і світ перевернувся з ніг на голову. Ми з батьками знову намагаємося виїхати на територію України, але це дуже складно, а головне – небезпечно: окупанти блокують шляхи. Ми залишаємося вдома. Увесь цей час ми дуже віримо у те, що незабаром прийдуть наші захисники.

Вересень 2022 року… Розпочинається новий навчальний рік під російською програмою. Як прикро було бачити те, що мої деякі вчителі перейшли на бік окупантів. Вони зрадили своїй Батьківщині та своєму званню "вчитель"!!!! Вони приходять на уроки та, ховаючи свої очі, розповідають про те, що це Україна розпочала війну. Моє презирство та неповага до них не мали меж!!! Мені було гидко ходити у ту школу, але вибору не було…

Листопад 2022 року… Життя в цій окупації стає все важче та важче тому, що кожен день це була боротьба за життя.

11 листопада 2022 року… Нарешті радісна подія! Наші захисники звільнили Херсон!!! З’явилась надія на швидку деокупацію нашого селища. На жаль, цього не сталося… Тим часом мій брат обороняє Харків. Він був і у місті Бахмут під сильним ворожим вогнем. Має вже три відзнаки за доблесну службу та відвагу, за відданість військовій присязі та українському народові, героїчне виконання бойових завдань, за особисту мужність і героїзм у складних умовах загрози життю та здоровʼю.

Уся наша родина пишається ним, він - наша гордість,надія,захист та радість. Він також нас завжди підтримує і ніколи не забуває. Я дуже хвилююся за нього, ми сумуємо, кожного дня телефонуємо йому, підтримуємо морально. Ми сильно його любимо та чекаємо зустрічі. Завдяки йому ми переїхали до Харкова.

Кінець квітня 2023 року… Ми змогли виїхати з окупації. Ось так і розпочинається моє життя у Харкові. Тут я вступила до Харківського ліцею №8, знайшла нових друзів. Хочу окремо подякувати вчителям за те, що віднеслися до мене з розумінням, приділяли увагу, допомагали  з тим, що мені було не зрозуміло, та давали поради. За це я їм дуже вдячна.

Листопад 2023 року…Сьогодення… Мені дуже подобається Харків. Тут приємні люди, гарні місця та чисті вулиці. Я в захваті від парку імені Тараса Шевченка та Центрального парку відпочинку. А особливо місто мені подобається уночі: дуже гарно світяться ліхтарі, можна інколи побачити зірки…

Я звичайно сумую за своїм домом,але Харків мені подобається більше. Найближче Майбутнє…Мрія.. Перемога! Нарешті я вдома, сьогодні зустрічаюсь зі своїми друзями.

Телефонує брат… Він повертається з війни! Увечері вся наша родина збирається за столом.. Я вірю, що саме так і буде.

Останнє… Мені 15 років… Це - моя історія… Історія дівчини, яка стала свідком війни 21-го століття… Історія, яка розділила моє життя на ДО та ПІСЛЯ… Вона назавжди залишиться у моїй пам’яті, і колись я її розкажу своїм дітям… Дітям щасливої вільної України! Слава Україні! Героям слава!