Я родом з міста Перещепине Дніпропетровської області. Після заміжжя переїхала. Зараз живу у прифронтовій зоні. У мене є двоє дітей, семи і чотирнадцяти років. Я виховую їх одна.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, я весь день плакала й не випускала з рук телефона: переживала за рідних і близьких.
Найважче було змиритися з думкою про те, що йде війна, і не втратити віру в майбутнє. Нелегко було пояснити дітям, що відбувається і чому їм неможна гуляти де і скільки хочеться.
Спочатку ми не збиралися залишати домівку. А потім дізналися, що в сусідньому селі підірвалася жінка, і запанікували. Заради дітей виїхали в безпечніше місце. Нам відразу надали допомогу. Я катаюся туди-сюди, бо не хочу кидати роботу.
Вдома залишилося господарство. За ним наглядає чоловік куми. Він живе по сусідству. А кума з дітьми теж виїхала.