Наприкінці березня у Празі розпочалися Міжнародні дні проти расизму, до участі у яких запросили й українських дітей-біженців: написати есе для літературного конкурсу «Не залишайся осторонь» та виступити на конференції в Сенаті Чехії. Матеріал Радіо Свобода.
Конференцію щодо прав людини та літературний конкурс у Чехії оголосили вдруге. Цього року до участі вперше запросили й українців, троє з яких перемогли у конкурсі.
«Вони живуть серед нас уже більше року, вони – наші однокласники, колеги, сусіди. Вони принесли з собою часто важкі та сумні історії, а деякі з них починають з чистого аркуша. Водночас нагадуємо, що війна в Україні також стосується нас, і ми не можемо ігнорувати ті жахи, які творить Росія», – пояснюють організатори участь українців.
"За цей рік багато дітей подорослішало і дізналося про такі реалії життя, про які повинні були читати лише в книжках", - Дарія Данильчук.
Чеські школярі писали твори на тему прав людини; завданням українських учасників та учасниць було написати лист чеським друзям про те, як вони живуть, що переживають та що хочуть їм розповісти.
Що розповіли українські біженці?
«Пам’ятаю той день, коли тітка Іра з моїми двоюрідними двійнятами Арішею та Кірюшею поїхали до Польщі. Тоді я засумувала ще більше, бо все більше почала боятися сирен та тієї страшної зброї, що літала вночі і вдень, а потім вибухала. Я навіть заплакала і вперше сказала батькам, що мені страшно і тяжко перебувати у холодному підвалі. Можливо, ти подумаєш, що я слабка. Можливо, але насправді я все частіше й частіше почала дізнаватися про те, що потяги один за одним везуть людей подалі від війни. Боялася того, що раптом таких потягів більше не буде», – написала у своєму листі учениця 6-го класу Софія Молчагова, яка виїхала з України 14 березня 2022 року.
Дівчина розповідає, що планувала їхати в Чехію з сім’єю ще перед початком повномасштабного вторгнення, а 24 лютого мала фотографуватися на закордонний паспорт.
«Трішки не встигли, бо у нас забрала цю можливість війна. Тепер тато мав відпустити в Європу тільки нас з мамою, яка ніяк на це не наважувалася. Я, звичайно, її розумію, адже поїхати в іншу країну – це не через дорогу перейти», – пише Софія.
Діти дивляться на воронку, яка залишилася внаслідок російського ракетного удару, 2023 року
Інша учасниця Дарія Данильчук розповідає, що планувала представити свою першу колекцію одягу на конкурсі юних дизайнерів в Україні.
«Усі вихідні щотижня я була на курсах, сиділа, малювала, готувалася та підбирала тканини. Це мав бути перший мій великий конкурс, і в мене було надзвичайно велике бажання перемогти», – зізнається дівчина.
На наступний день дівчина прокинулась від слів: «Почалась війна».
«Усе здавалося сірим, це було просто життя без цілі. Та ось було ухвалене рішення їхати за кордон, у Чехію. День, коли ми залишили Україну, був сніжним. Але чомусь це рипіння під ногами та білі сніжинки не викликали радості, як раніше. Був лише смуток», – каже Дарія.
Спочатку Дарія вчилася у центрі для біженців, а з вересня пішла у чеську школу. Каже, що панікувала через те, що є єдиною іноземкою у класі.
«Я нікому не бажаю навіть на крок приблизитися до цих відчуттів. За цей рік багато дітей подорослішало і дізналося про такі реалії життя, про які повинні були б читати лише в книгах», – каже школярка Дарія Данильчук.
Зі школярами на конференції також говорили представники громадських організацій, які займаються правами людини, та працівники Міністерства внутрішніх справ – аби спонукати молодь волонтерити та допомагати іншим людям.
Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.
