Мене шокувало, що росіяни прийшли на нашу землю. На танках зайшли до села, я була налякана. Після початку обстрілів не стало води. Качати воду у свердловинах також не могли, бо не було електрики. Ліки та хліб у село привозили волонтери. 

У селі літали ракети. Вибухи лунали постійно. Щодня я не знала, чи прилетить у мій будинок. 

У мене п’ятеро дітей. Через небезпеку я не могла випустити дітей на вулицю. Було страшно за їхнє життя. Я виїхала з міста з перевізником. Зараз я живу в Запоріжжі у модульному містечку. Діти приймають заспокійливі препарати. Вони пережили сильний стрес.