Валентина | Рижівка

"У погріб ледь встигли застрибнути"

Село Рижівка на кордоні з Росією у Сумській області нещодавно геть опустіло. За даними місцевої влади, нині там залишаються лише шестеро мешканців. Буквально за кілька днів березня звідти похапцем виїхали приблизно дві сотні людей. Через сильні обстріли з боку Росії люди вибиралися із села як могли – і власним транспортом, і завдяки добровольцям, що вивозили їх, і навіть пішки. Матеріал Радіо Свобода.

Обстріли прикордоння на Сумщині останнім часом значно посилилися. Однак ситуація у Рижівці ще й ускладнена тим, що по той бік кордону її сусідом є село Тьоткіно. Саме цей населений пункт у Курській області Росії був одним із напрямків прориву на територію РФ створених з громадян Росії збройних формувань «Російський добровольчий корпус», «Легін Свобода Росії» та Сибірський батальйон», що воюють у складі Інтернаціонального легіону України.

У ніч на 12 березня вони зайшли на територію Тьоткіно, розпочавши свою спільну військову операцію. Того ж дня у Рижівці стало куди гучніше, ніж було до того.

"У погріб ледь встигли застрибнути. Ходуном ходило все", - згадує Валентина.

«Обстріл почався ще у вівторок. Ми пересиділи, було не дуже шумно. В середу ніби затихло. А в четвер зранку у погріб ледь встигли застрибнути. Дві години просиділи у погребі. Ходуном ходило все. Ложили саме на наш (куток – ред.) снаряди. А тоді, як вилізли, зрозуміли, що ж ніхто не зупиниться. Треба щось робити», – розповідає Валентина, жителька Рижівки.

Вона з сім’єю самостійно евакуювалася з села на власній машині «Газель».

«З нами їхали я, чоловік, неповнолітня дитина, мої батьки, свекруха, наша бабуся, якій 94 роки, і ще й мамина сусідка кричала: «Заберіть мене!» Ще й сусідку…В «Газелі» зверху! Покидали якісь покривала, мішки, покутались покривалами, посідали… Молилися, трусилися… І обстріл не закінчувався. Ми трохи проїхали - і знову».

У Рижівці сім’я Валентини залишила усе нажите майно і господартво. Свійських тварин просто випустили на волю. Наступного дня господарі повернулися за ними. Однак вивезти вдалося не усіх.

«Зранку ми біля 50 овечок випустили отак просто по селу. А корів випустили, щоб був доступ до сіна, до води. Виживуть - не виживуть... У п'ятницю за ними приїхали - було розбито ще більше. Наш куток – це ж 160 метрів від самого кордону. Корови перелякані. Одна корова була поранена дуже. Одного телятка довелося кинути. У нього зломана нога, кістка стирчала. Кинули. Треба було дорізати, а почався обстріл, і ми його просто кинули»