Моя сім’я – чоловік і дві доньки. Мені 43 роки. Ми проживали в Степногірську. У підвалі сиділи в перший день, бо нас уже бомбили.

Шокувало те, що домівку прийшлося залишити. 

У нас є машина. Ми виїхали – і все. Обстрілів не було, тож добралися нормально. Запоріжжя обрали, мабуть, тому, що воно ближче до дому. Ми інколи навідуємося туди. Порадувало, що донька вступила і стала навчатися на фармацевта.

Хочу, щоб майбутнє було без війни.