Мені 76 років. Ми з дружиною жили в селі, що неподалік від Гуляйполя Запорізької області. Маємо двох синів. Вони мешкають у Запоріжжі. Ми також сюди виїхали, бо над нашим будинком літали снаряди. Розпустили худобу, залишили пасіку. Шкода було господарства. Наше обійстя розбили та розграбували. 

У перший день війни через наше село пройшло близько сотні танків з літерою V. Окупанти розстріляли машину сусіда, переїхали автомобіль, у якому було троє хлопців і маленька дитина. 

Ми сиділи в підвалі майже два місяці. Там було вогко – ми захворіли, а від стресу у мене почали випадати зуби. Спочатку виїхала дружина, а я – трошки пізніше. З другого березня у нас не було світла й газу. Готувати ні на чому було. 

Росіяни розбили школу. Багато житлових будинків стоїть без стін і дахів. У селі залишилося менше десяти осіб. Вони живуть у підвалах.