Я працюю рятівником понад тридцять років. У перший день війни був на роботі, виїжджав на пожежі від прильотів. Я вивіз рідних до Павлограда, а сам повернувся продовжувати рятувати людей. У місті не було води, світла та газу.

Настав час, коли треба було виїжджати. Мене перевели працювати на Дніпропетровщину. Я виїхав та забрав собаку. Не зміг її залишити. Зараз намагаюсь подолати стрес, хоча давно до нього звик.

Мої рідні досі бояться ракет, завжди присідають, коли щось летить та свистить. 

На пенсії я залишився без нічого. Це дуже прикро та важко. Сподіваюсь, що зможу повернутись додому після перемоги.