Мені 66 років. Зараз я перебуваю в Степані, це Рівненська область. До війни проживала тут же.
Пам’ятаю, у перший день війни і страх був, і плач… Зараз плакати буду.
Коли привозять наших солдатів – це дуже важко.
Своїх дітей ми не маємо, але і брата, і сестри діти на фронті. Їх четверо, і всі воюють.
У нас поки все є. І було. Ми ще й допомагаємо.
Хочеться, щоб закінчилася війна, щоб повернулися всі до своїх домівок. І щоб, нарешті, настав мир у нашій Україні.
