У перший день війни Світлана Вус ночувала на роботі, бо через сильний обстріл не могла потрапити додому.
Я була на роботі в магазині, коли почали літаки літати, бомбити. Було дуже страшно і небезпечно, тому ми не ризикнули додому йти, ночували в магазині. Від обстрілів у будинку навпроти балкони відлітали, люди загинули. Це був жах.
У наш будинок, слава Богу, не потрапило, тільки від вибухової хвилі вікна потріскалися. Я скла за свої гроші вставила.
Я мрію про мир, щоб всі дружно жили і їздили один до одного в гості. Хочу, щоб не було меж і війни.