Ніхто не міг повірити, що почалася війна. Побачивши бойову техніку, що проходить містом, люди спочатку нічого не зрозуміли, розповідає Ганна Дмитрівна – «Коли танки пройшли нашою дорогою, думали, що це просто, а коли почали вночі бахати, звичайно, налякалися». Потім почалися сильні бомбардування і людям доводилося ночувати у підвалах. Під час обстрілу у Ганни Дмитрівни розкололася стіна будинку та постраждали сараї. Літній жінці довелося бачити, як летіли бомби – «Дивлюсь, летить така вогняна куля, потім тухне, пішов димок і вона падає – ось це мені запам'яталося, мабуть, на все життя». Вона ніколи не може забути те, що пережила від побаченого, а живе лише мрією про те, щоб не було війни і були доступні ціни на газ.