Мені 62 роки. Маю дружину й дитину. Живу в місті Охтирка, неподалік від залізничного вокзалу. 

У перші дні війни росіяни розбили залізничний вокзал. Вночі з літаків розбомбили ТЕС. Я бачив це на власні очі: якраз вийшов у двір, коли це сталося. 

Під час обстрілів періодично зникали світло і вода, однак ми встигали запасатися. Їжа є. Я отримував гуманітарну допомогу, оскільки маю інвалідність. 

Я вважаю, що після війни та відбудови Україна стане кращою, ніж була.