Історію подано мовою оригіналу

Мені 42 роки. Проживав у Костянтинівці Донецької області. На роботі в нічну зміну був, як почалися вибухи – ось так і запам’ятав перший день війни.

Перебили електромережу, і не стало світла. Не було води, бо перебили ще й водогін. 

А з газом краща була ситуація. Були, звісно, різні випадки. Мені і сестра допомагала, і сусіди. Я їхав додому з реабілітації з Дніпра, а мені зателефонували сусіди і сказали, що в дім прилетіла ракета, врізалася в п’ятий поверх і не вибухнула.

Хтось раніше поїхав, хтось пізніше. Сестра раніше виїхала і знайшла квартиру. У мене було трішки грошей зібрано, була машина - я її продав і евакуювався. Ми зараз у Вінниці, бо вдома щось страшне коїться. Потрібно працювати, поки сили є.