Дар’я досі з жахом згадує перший день війни: рано-вранці вона прокинулася від вибухів, а вже через кілька годин її місто було окуповане.

24 лютого я прокинулася о пів на шосту від вибухів, але не могла повірити, що почалася війна. Лягла далі спати, а через пів години – знову вибухи і телефонний дзвінок. Навіть не відповідаючи на нього, я вже все зрозуміла.

Мене охопила паніка, бо я була одна вдома з шестирічною дитиною. Ми поїхали до моєї мами. О 9:30 вже всюди у Новій Каховці стояли танки.

З цього почався жах для всіх нас і великий біль, що від мене нічого не залежить, що я нічого не можу зробити.

Ми жили в окупованій Каховці до липня, а потім виїхали з дитиною і чоловіком до Києва. Зареєстровані ми як внутрішньо переміщені особи. Після реєстрації отримали продуктовий набір.