Володимира Сіріна російські окупанти вбили в Ізюмі на Харківщині. Найімовірніше, це сталося 18 червня 2022 року. Саме тоді його востаннє бачили сусіди, цей день – останній, обведений в домашньому календарі. Відмітку першим побачив і показав сім’ї маленький онук чоловіка.

У нього не було обох рук і однієї ноги, кулею прострелили голову

Володимир був різьбярем. Пробував працювати з металом, але його справжньою пристрастю було дерево. Працював із ним 17 років, вирізав реальних тварин і міфічних персонажів. За роботами художника приїжджали з різних міст України. В Ізюмі його фігури казкових персонажів прикрашали дитсадочки.

Наприкінці січня 2022-го Володимир зробив орла з розмахом крил ледь не на зріст людини – це замовлення не встиг відправити до Куп’янська, бо почалася широкомасштабна війна.

У травні 2022-го Володимиру виповнилося 60 років. Він дуже любив свою родину і особливо онука. Часто разом майстрували. На ювілей чоловік був сам, сім’ю відправив в евакуацію ще 11 березня. До того з дружиною ховалися від обстрілів у підвалах кількох будинків. Володимир вирішив залишатися в місті. Після евакуації рідним не вдавалося зв’язатися з ним. Ізюм був в окупації від квітня до вересня 2022 року.

Тіло Володимира знайшли випадково у розбитому обстрілами будинку біля річки. Як він загинув, сім’я не знає: чи катували, чи знущалися вже після вбивства. У нього не було обох рук і однієї ноги, кулею прострелили голову, облили пальним. Володимира Сіріна поховали в Ізюмському лісі у могилі під номером 400. Опізнати змогли тільки за татуюванням і пластиною в нозі.

Володимир народився у Москві, в юності захоплювався боксом. Стару спортивну пам’ятку з прапором Росії чоловік спалив, коли військові РФ почали бомбити Ізюм.

Останні 22 роки Володимир прожив на Харківщині. Дружина Олена Гребенюк згадує його гарячим правдорубом. Вона не відкидає версії, що Володимир міг сказати в очі окупантам те, що думає про них. Олена каже, що дуже сумує за ним: «У мене все всередині вигоріло, не знаю, як я буду без чоловіка. Це був добрий і друг, і чоловік, і батько, і дід».

У Володимира Сіріна залишилися дружина, донька та маленький онук.

Джерело: платформа пам’яті “Меморіал” https://www.victims.memorial/