Наш дім був частково зруйнованим і не є придатним для життя. Ми були вимушені переїхати у маленьке містечко та жити у пустій однокімнатній квартирі. Нам доводиться жити всією сім’єю та двома тваринами у маленькій квартирі. Більшість з нас вимушені спати на підлозі.

Дуже важким було перебування всієї родини в нашій квартирі у рідному місті під час ракетних обстрілів. Особливо, коли у наш дім влучило щонайменше 4 снаряди.

Під час обстрілу нашого району була велика кількість прильотів, в наш дім також. Тоді дитина перебувала з нами у квартирі. У той же час, батько пішов на стоянку перевіряти машину, туди прилетіло декілька снарядів. Ми дуже сильно хвилювались за батька. Наша єдина машина, на якій планували виїжджати була пошкоджена, але на щастя, батько залишився живим.

Пізніше, змушені швидко виїжджати, ми встигли взяти тільки документи, гроші та тваринок. Навіть теплий одяг не встигли забрати.

Ми у паніці збирали речі та їхали, не знаючи куди, на пошкодженій від прильоту машині. У нас довгий час не було світла, води та зв’язку. Ми бігали ховатись у метро і майже не мали їжі та питної води. У магазинах продуктів майже не було у перші місяці війни. Медикаментів також не вистачало.