Людмила Антонівна всі сім років війни нікуди не виїжджала і проживала в Красногорівці. У перший же день військових дій в її багатоквартирний будинок було пряме попадання. Через деякий час було ще кілька влучень і вилітало скло, двері розліталися на шматки, був розбитий дах. Жінка досі побоюється темного часу доби й найбільше чекає настання миру.