Тетяна Вікторівна до подій чотирнадцятого року жила звичайним життям. Але з початком військових дій довелося на деякий час покинути Красногорівку і переїхати з дітьми в безпечне місце. Рідне місто виявилося на лінії вогню. Після повернення додому родина виживала завдяки допомозі на дітей, тому що роботи не було. Найбільше жінка мріє забути все те, що довелося пережити.