Мені 42 роки. Ми з чоловіком і дітьми вдруге стали переселенцями. У 2014 році виїхали з Донецька в село Полтавка Запорізької області. Прижилися там. Чоловік знайшов роботу. А тепер через повномасштабну війну нам довелося переїхати до Запоріжжя. 

Кілька разів навідувалися додому, аби подивитися, що з будинком. В нього неодноразово влучали снаряди. Залишилися лише стіни. Даху, вікон і дверей немає. 

Ми мешкаємо у кумів. Дуже вдячні їм за те, що прихистили нас. Ми маємо чотирьох дітей. Троє з них – неповнолітні. Я не можу залишати їх самих удома, тому не працюю. Чоловік також ще не знайшов роботу. Ми дякуємо усім людям і фондам, які допомагають нам.

Для мене найголовніше, щоб закінчилася війна, щоб ми повернулися додому і відбудували житло.