Під обстрілами нам довелося покинути рідне місто і дім. З собою взяли лише документи, бо місця для речей не було. Страшним був хаос у місті, відсутність їжі та драка за харчі. Перебування в автобусі на узбіччі під сильним обстрілом. Відсутність житла і доходу. Виїздили тому, що була катастрофічна нестача їжі. Лікарні працювали, а ось підвозу ліків не було. У дитини алергія, в мене астма, а в мами діабет. Без ліків залишитися було найскладніше, тому виїхали з надією на краще.

Наш пес помер в дорозі, він дуже лякався взривів і його серце мабуть не витримало. Собака замовк, коли ми перечикували обстріл під Слов'янськом. Там його й поховали під кущем. У нас залишився лише ошийник найкращого в світі пса.