Сергій Анатолійович має інвалідність, тому він сам би не зміг евакуювати із Сєвєродонецька батька, прикутого до ліжка. Їм дуже допомогли українські військові: винесли батька з четвертого поверху і довезли їх до Павлограда

Ми з міста Сєвєродонецька, з батьком проживали разом. Він пенсіонер, сім років уже прикутий до ліжка, я за ним доглядаю. Я теж пенсіонер, інвалід 3 групи. Мешкали в трикімнатній квартирі, усе було добре. А після 24 лютого тут почалось таке, що ми виїхали з міста. 

Виїхали 4 квітня. Не було вже світла, опалення, газу, води – нічого не було. Нам допомагали воїни ЗСУ з виїздом. Ми перемістилися до міста Павлограда, зараз мешкаємо тут. Недавно тут була моя сестра, батькова донька. Вона живе поруч із Павлоградом і десь раз на місяць приїжджає, допомагає нам. 

Ми відправляємо заявки до різних фондів. Допомога є від держави як для переміщених осіб, а також пенсія. Та пенсія невелика. З 6 квітня до сьогодні кілька разів у Павлограді давали гуманітарну допомогу. І від нашого губернатора Гайдая отримали дві посилки. 

Коли ми ще перебували в Сєвєродонецьку, у нас були проблеми з ліками. Доводилося знаходити людей, які пересилали потрібні препарати. Ціни, звісно, були захмарні. Нічого не працювало: ні аптеки, ні магазини. Знаходив через друзів, знайомих, тому що і батькові, і мені потрібні були ліки.

Ми виїжджали під обстрілами. Дякуємо хлопцям, які нас перевозили - з військовими було легше проїхати блокпости. До того ж батько лежачий, його виносили до машини з четвертого поверху.

Коли були обстріли, ми перебували у квартирі. Уламки залітали, страшно було. Світла не було, газу не було, батько лежав під трьома ковдрами. У квартирі було на той час +8. Вікна заклеєні плівкою, закриті ковдрами.