«У нас весь під'їзд під час обстрілів тікав у підвал»

У мене на дачі дві міни вибухнули. І снаряд наче ракетний розірвався. У моєї доньки повітряною хвилею вибило вікна та двері. Від ракети одна «сорочка» залишилася, її можна здати у металобрухт.

На подвір'ї навіть така ракета вибухнула біля дерева. Син сидів у кухні біля вікна, що виходило надвір, і осколки влетіли на кухню. І вікно взагалі зруйноване.

Коли йшли обстріли, я опустив у підвал нашу під'їзну лавку. Там освітлення було, а я поставив розетку. У нас весь під'їзд під час обстрілів тікав у підвал, там сиділи всі з ковдрами, щоб не було холодно.

А я особливо часто до підвалу не бігав. Який сенс у тому, що я кудись побіжу? Я не знаю, куди впаде снаряд. Тому лежав на дивані і просто спостерігав, чекав, коли все скінчиться.