До війни Тетяна Миколаївна з чоловіком працювали, забезпечували себе, дітей і своїх мам з інвалідністю. Ні на що не скаржилися. Втрата роботи вибила їх з колії.

Я не пам'ятаю, коли у цієї війни був перший день. Спочатку по телевізору говорили, а потім по вулиці пішли танки. Моторошно було. Але особливо страшно стало, коли наше селище потрапляло під обстріли.

Найстрашніше, що люди гинули. У нас будинки зруйновані практично через один, а подекуди і кожен. Мій будинок сильно постраждав, але нам тільки дах перекрили.

У нас в селищі майже кожен будинок був зруйнований

Фінансовий стан став плачевний. Дороги перекрили і стало неможливо на роботу потрапити. У мене один з двох дітей з інвалідністю, навіть на нього в той час допомогу не платили. Дуже було складно. У 2015 році, після нового року ми сиділи без світла майже три місяці.

У нас з чоловіком ще й обидві мами з інвалідністю. До війни, поки ми з ним працювали, було все добре, ні в чому не потребували. А коли роботу втратили, дуже туго стало.

Дякую, що нас у той час підтримали благодійні фонди. Ми отримували допомогу від Ріната Ахметова і від Червоного Хреста. Тоді не було грошей, і ця допомога дуже велику роль зіграла.

Ми мріємо тільки про одне - щоб все це закінчилося, і ми жили добре і спокійно, як раніше.