До війни у ​​Лариси Кривко після перенесеного мікроінсульту видалили око. Вона має інвалідність, але доглядає сина, у якого психічний розлад. Жінка згадує, як на селище скидали снаряди, що горіли. І як у Торецьку проходили запеклі бої. Доводилося ховатися в підвалі і перечікувати обстріли у ванній. Мріє про те, щоб настав мир і можна було бачитись із рідними, які живуть у Донецьку.