Я на пенсії, мені 67 років. До війни краще було, спокійніше, жила собі й не думала, що йде війна. У нас були дуже сильні обстріли, а виїхати не було куди.

Стріляли щодня, не було води та світла. Щодня ховалась у підвалі, сиділи там удень і вночі. Тепер стало тихіше.

Війна змінила наше життя на гірше. Зараз, дякувати Богу, є вода та світло, і в магазинах усе є, але дорого. На пенсію дуже тяжко жити. Усе позначається на здоров’ї, адже було таке, що голяком вискакуєш і біжиш у підвал.

Під час війни на нервовому ґрунті захворів і помер чоловік. У нього стався інфаркт.

Снаряди лягали поруч, але, на щастя, у нас тільки розбилося скло. Хоча поряд постраждали люди, були пошкоджені будинки.

У нас сильно стріляли, але виїхати не було куди

Мрію, щоб усе закінчилося та було тихо й спокійно, щоб настав мир.