З першого дня війни в Гуляйполі було страшно, стріляли. Ми проживали в підвалі, в квартиру не підіймалися. Не відразу виїхали. 

З 2 березня не було світла, води. Воду нам підвозили, а потім ще й газ відключили. Вижити там просто неможливо. З продуктами проблем не було: нам доставляли гуманітарну допомогу, дуже хороші набори.

Коли у нас п’ятиповерховий будинок впав, ми виїхали своїм транспортом. Виїжджали під обстрілами, під мінами, хорошого було мало.

Коли до Запоріжжя переїхали, від Фонду Ріната Ахметова отримували набори. Приємно вразило, що різні організації нам допомагали, і міська рада нам допомагала.

Війна дуже вплинула на нас морально і матеріально, якщо брати до уваги наш вік. Я не працюю, отримую пенсію по інвалідності, а чоловік - пенсіонер за віком.

Мрію повернутися додому, більше ні про що не мрію.