Війна і особисті проблеми поглинули Ольгу. Вона не бачить виходу з обставин, що склались, але з дому їхати не планує

Я в Краматорську живу від народження. Ми 2014 рік згадуємо з жахом - сподівались, що війни більше не буде, але вона таки почалася.

Було страшно за дітей. Ми хоч і молоді з чоловіком, але вже пожили, а діти взагалі нічого не бачили. Але їхати ми не стали, бо нам нема куди.

У чоловіка здоров’я погіршилося. Він майже не ходить, не може працювати – у нього остеохондроз поперекового відділу, потрібна операція, а коштів на неї немає. Я залишилася без роботи, а раніше працювала касиром.

Нам гуманітарну допомогу час від часу видають, якось виживаємо. З ліками дуже складно, а чоловік їх потребує. Я не знаю, що буде далі. Сподіваємося, ми зможемо вижити.