Надія Миколаївна втратила дім. Постраждала вся її родина: зять поранений, хати у доньки та сина згоріли
Мені 65 років, я з міста Попасна, у мене двоє дорослих дітей - донька та син.
Рано-вранці 24 лютого мені зателефонував онук із Жовтих Вод і сказав: «Збирайтесь, бомблять Україну». В паніці я не знала, що робити, щось вкинула у сумку та в бомбосховище побігла. Місяць ми там прожили. Не було світла, води, газу. Але ми мали свою криницю.
У 2014 році не було так страшно. Ми півтора місяці тоді у підвалі просиділи, але не тікали. Цього разу все кругом вибухало, горіло. Наш дім розбомбило, у дітей домівки згоріли. Зятя поранило. Ми були у цілковитому шоці, нам довелось тікати.
Коли виїжджали, нам машину пошкодило. Впав «Град» – вибило бокове скло, вм’ятини з’явились. Ми вікно целофаном обмотали і їхали. Зараз вже обжилися в чужій квартирі у Жовтих Водах. Тяжко, звичайно. Тримаємось на пігулках, бо здоров’я після таких потрясінь значно постраждало.
Ми вдячні людям, які нас прийняли і допомагали нам. На старості років я стала безхатченком. І ніхто не знає, що буде далі. Звісно, хочеться жити. Хай буде так, аби не стало гірше.
