В перший день вторгнення ми були вдома. Літало, гепало, ми не знали, що робить.

Магазини зачинилися, люди жили на своїх запасах – картопля з городу, консервація. Вода була власна, з криниці.

Врешті-решт ми вирішили виїжджати. На блокпостах усіх оглядали та роздягали.

Зараз живемо на зйомній квартирі. Неприємно жити у чужих людей, бо то зовсім не те, що жити в рідній хатині. Неприємно скитатися, як невідомо хто і не знати, де. Від людей, що залишилися в Обіточному, знаємо, що окупанти грубо себе поводять, дебоширять.

Сподіваємося, все закінчиться і ми нарешті зможемо повернутися у рідний дім.