Валентина Петрівна ділиться, як після окупації довелося спішно покинути рідне село та тікати у безпечне місце. Жінка пройшла п'ятдесят кілометрів до найближчого українського блокпоста, а звідти волонтери відвезли її до Запоріжжя. Героїня з болем розповідає, що у Розовому досі залишаються мирні жителі та не мають змоги виїхати. Зізнається, що в житті не відчувала нічого гіршого за страх під час обстрілів.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: