Я жила в Оріхові. Після початку війни там почались обстріли. Я не могла повірити, що почались бойові дії. Думала, через декілька тижнів все закінчиться. Потім зрозуміла, що все це дуже серйозно. Я жила на п’ятому поверсі, вирішила піти у приватний будинок, який мені залишився від мами у Преображенці. Я постійно спала у підвалі. Страшно було одній залишатись вдома. Потім до мене приїхав син.

Снаряд прилетів у мій двір, знесло дах та вікна.

У мене боліли ноги, я постійно бігала у підвал. Так прожила рік. Потім вирішила переїхати до сестри у Запоріжжя. Я дуже хочу додому. Розумію, що закінчити війну не так просто.  Сподіваюсь, що перемога скоро настане. Потрібно, щоб майбутні покоління жили у мирі.