Пів року я з п’ятьма дітьми прожила в окупації. Злякалась за дітей та виїхала з села, яке постійно обстрілювали. Не було світла, води й газу. Магазини й аптеки не працювали. У моїх дітей відібрали дитинство та рідний дім. Це мене шокувало найбільше. Шокує, що в України вбивають дітей, людей. Мені важко було знайти житло та звикнути до нового.

Зараз живу в Кривому Розі. Це місто захищене. Я відчуваю себе у безпеці. З нами живуть і наші котики. У моїй родині змінились діти, я змінилась. Зараз не працюю. Я сподіваюсь, що у моїх дітей буде мирне майбутнє. Дуже хотілося б налагодили життя після перемоги.