Мені 60 років. Я з Охтирки. 

Обстріли міста почалися 24 лютого, в другій половині дня. Ми з донькою і внучкою втекли на дачу і сиділи в підвалі. А 11 березня виїхали в Хмельницький до мого дядька. Побули в нього два місяці й повернулися додому. 

Ми їхали своєю машиною. На українських блокпостах до нас дуже доброзичливо ставились. Під обстріли не потрапили. Доїхали благополучно. 

Ми не голодували. Отримували гуманітарну допомогу й мали свої овочі з огороду. 

Зараз є труднощі з опаленням. Було влучання в ТЕС. Її відремонтували, але тепер вона працює з меншою потужністю. У моєму будинку досі немає опалення. 

Хочеться, щоб скоріше закінчилася війна.