«У моєї дочки, крім мене, нікого немає. А у мене - нікого, крім неї»

При обстрілі в кафе загинула дружина Андрія Пасічника, і він залишився удвох з донькою. Чоловік відчуває велику відповідальність перед дитиною, тому найбільше боїться втратити роботу.

Петропавлівку обстріли практично не зачепили, але поруч шуміло добре, так що ніхто не міг нічого вгадати. Сюрприз міг бути в будь-який момент. Тому у нас був напоготові відкритий підвал, а в ньому теплі речі і запаси на короткий час.

Моя дружина Олена загинула 13 лютого 2015 року при обстрілі в кафе «Дороги», в Щасті. Тепер я живу удвох з донькою. У неї більше нікого немає, у мене теж. І зводити дитину тут нікуди. Тільки школа, ніяких розваг для дітей.

Нам допомагали Фонд Ріната Ахметова і Червоний Хрест. Це було важливо в той момент. Кілька років - чотирнадцятий і п'ятнадцятий, ми практично не працювали. То в безкоштовних відпустках, то неповний тиждень. Звісно, зарплати не було. А якось викручуватися треба було. Так що спасибі за допомогу.

У мене немає мрії. Одне бажання зараз - не втратити роботу.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/