Я жила в Пологах. Після початку війни почались обстріли. Я думала, наші ЗСУ нас визволять. Місто окупували. Воно опинилось на лінії фронту. У мій двір прилетіла касетна бомба, ми з чоловіком дивом залишились живими. Я ледь встигла забігти в підвал.

Моя мама дуже старенька, тому я не могла виїхати. Потім все ж таки довелось.

Виїжджали дуже тяжко. Мамі дев’яносто три роки. Вона ледь змогла подолати себе, бо все життя прожила в Пологах. Я досі не вірю, що все це відбувається. Зараз ми живемо у Дніпропетровській області. Я дуже хочу додому, плачу кожного дня. Нехай війна закінчиться та настане мир. Нехай наші діти живуть у злагоді. Так важливо зараз зберегти життя людей.